?

Log in

25 червня об 11-30

до міжнародного дня проти тортур
“2 роки як в Україні, в слідчому ізоляторі незаконно утримується білоруський громадський активіст”.

Учасники заходу:
Ірина Тютюнник — дружина Ігоря Коктиша.
Айгуль Муканова - адвокат Ігоря Коктиша від Української Гельсінської спілки.
Віктор Бондар - Керівник Житомирського обласного відділення Міжнародного товариства прав людини.
Представник білоруської діаспори в Україні.
Олександра Кулаєва - Директор відділень Східної Європи та Азії «Міжнародної федерації прав людини».

Вже 24 місяці у Сімферопольському слідчому ізоляторі утримується політичний в’язень Ігор Коктиш. Білоруський громадський активіст зазнає переслідувань з боку білоруської номенклатури.
Його утримання Україною суперечить українському законодавству та міжнародним документам, які підписала Україна.
Україна відмовилась від тортур та застосування смертної кари, ратифікувала Конвенцію ООН проти тортур, що забороняє екстрадицію у випадках коли людині загрожує смертна кара. Відбувається порушення Європейської Конвенції з прав людини.

Правозахисні організації вимагають дотримуватись Закону України та міжнародних угод, які ратифікувала наша Держава. Відмовити білоруським чиновникам у виданні громадського активіста та звільнити з під варти Ігоря Коктиша.

Громадські організації України вимагають від Президента та Генерального прокурора звільнити з під варти Ігоря Коктиша.
На підтримку Ігоря Коктиша зібрано більше 70 підписів представників правозахисних організацій України.
Оголошується лист від “Міжнародної Амністії” на підтримку Ігоря Коктиша.

Ігор Коктиш зазнав у Білорусії тортур та нелюдського поводження.
До 26 червня - міжнародного дня «проти тортур» Україна хоче зробити подарунок Білорусії, що є однією з перших «ластівок» нехтування загальнолюдських цінностей нашим суспільством керівниками держави.

За Коктишем заїхав до України та приймав участь у «захваті» сам полковник Павліченко – кат «Джинсової революції». Він показав нашим демократам-міліціонерам, як треба розбризкувати кров по асфальту.

Сайт підтримки Ігоря - http://www.i-cent.org.ua/ua/

Довідки за телефоном 8 (063) 029-89-33

То не дощ. То я плачу…



…коли дивлюся, як шматують та розкрадають мою Україну. Гине все живе, крім вампірів. А встати і зупинити цей загальнодержавний вандалізм нікому. Країна перетворюється у величезний цвинтар. Не можу!!! Не можу мовчати!!! Душа просить чергової революції, а пальці рук стиснуті в кулаки.
Вибори міського голови Києва показали мені, що переважна більшість політиків є звичайними баригами, яким народ потрібен раз на п’ять років, а потім вони забувають про нього сидячи біля ласого шмата жирного пирога.

Україна 2008 року нагадує мені Україну 1918 року – коли українські демократи замість того, щоб посилювати державну незалежність, почали з’ясовувати між собою відносини і врешті-решт, практично, без бою здали Україну іншій державі. А трохи згодом розбігшись по країнам Світу, тікаючи від червоної навали, писали мемуари про те, як вони «героїчно» будували незалежну Україну. А в цей час Червона Армія знищувала тих, хто залишився на цій багатостраждальній землі.

Схоже, що і зараз – у 2008 році – сучасні «демократи» точнісінько повторюють історію України 1918 року. Відразу після Помаранчевої революції замість того, щоб розпочати державотворчу роботу, вони сіли за стіл і почали шматувати отой владний пиріг. Отримавши певні посади, вони почали шматувати інші ласощі – сфери економіки. За народ в цей час ніхто вже не думав.

Але не так все склалося, як гадалося. Ділити, практично, вже було нічого. Все було поділено ще до Помаранчевої революції і трималося у руках тих, хто напевно не хотів нічого повертати до державної власності самостійно. І тоді сьогоднішня влада забрала декілька підприємств у вчорашніх князів і перепродала їх в інші руки. Правда, я так і не зрозумів – яка була користь від тих перепродаж звичайним громадянам України? Що вони отримали від того?

Як би там не було. Щоб не говорили про Президента України Віктора Ющенка. Але я вважаю, що він залишається єдиним Гарантом незалежності і цілісності України. Саме тому всі антиукраїнські сили направили у його бік усі свої зусилля. А те, що зараз він в опалі – так це можна зрозуміти. Бо УСІ гілки влади насичені якраз отими баригами, про яких я написав вище і які не протидіють антиукраїнським силам, а навпаки за певні дівіденти допомагають атакувати Гаранта. На жаль, український народ так і не став носієм влади після Помаранчевої революції, як написано в Конституції України. Саме тому Ющенко втратив прямий зв'язок з народом. І саме тому народом керує не народна влада, а «жирні коти».

Може вже досить бути при владі тим, хто думає тільки про власне збагачення? Може вже пора привести до влади тих, хто насправді любить цю землю? Бо інакше, нас знову очікує окупація, поневолення і вже остаточне знищення української нації. Інше питання: як це зробити?